Місцеве самоврядування в Україні

їх головних посадових осіб (голів, мерів, префектів тощо), які здійснюють всі повноваження, що можуть виникнути на місцях. При цьому головні посаодві особи органів місцевого самворядування - мери, голови, префекти і т. д затверджуються центральними оргнами державної влади як їхні представники на місцях.

Така система в тій чи інші модифікації існує в Бразилії, Мексиці, Португалії, Іспанії). 2. Зародження та розвиток інституту місцевого самоврядування в Україні.

Явище територіального (місцевого) самоврядування було добре відоме на українських землях від самих початків його існування на європейському континенті та міцно вкорінилося у різних формах суспільної свідомості українського народу. Процес територіальної самоорганізації населення (процес формування органів місцевого самоврядування), пройшов в Україні довгий шлях. Біля витоків в основні цього явища лежать:  міські віча та сходи (збори) верві (територіальних громад) періоду України-Руси;  середньовічне міського самоврядування українських міст за магдебургським правом (в т.

ч. і за Литовськими статутами 1529, 1566, 1688 років);  форми самоорганізації населення в період козацько-гетьманської держави та закріплення права на місцеве самоврядування в першій українській Конституції 1710 року;  реформи місцевого самоврядування в Австрійській імперії другої половини ХІХ ст. ( державний закон про місцеве самоврядування від 5 травня 1862 року, крайовий (галицький) закон про громади від 12 серпня 1866 року);  Земські реформи в Російській імперії 1864 року.

Ідеї місцевого самоврядування в сучасному розумінні присутні в українській політичній думці вже від пол. ХІХ ст. Першим, помітним документом конституційно-правового характеру середини .